7 вересня 2014 року. Маріуполь. Блокпост «Східний»

 

Полонений коректувальник терористів очікує на допит.

«В ту ніч артилерія сепаратистів прицільно обстріляла наш блокпост. Тоді я вперше відчув страх та адреналін від очікування повноцінного загальноармійського бою. До того ми займалися зачисткою та штурмами – приїхав, зробив діло і додому. А зараз ми сиділи в окопах, увесь день слухали про наступ росіян та покинуті наші позиції. Всі очікували наступу. Щойно стемніло ворог випустив кілька пристрілочних снарядів. Вони попали в АЗК, кілька людей загинуло. Я заховався під настилом з бетонних шпал. Посипались наступні снаряди і я зрозумів непевність свого прихистку. Було важко, але змусив себе перебігти до бліндажу. Зранку виявилось, що той мій настил знищено прямим попаданням. Ворог бив прицільно, прямо в нас. Під землею стояв їдкий запах пороху. Деякі сталеві плити перекриттів бліндажів були ще день гарячими від попадань. Висока точність влучань не давали можливість висунути бодай носа. Всі чекали, що ось-ось підуть російські танки. Коли обстріл закінчився, все навколо горіло. Один військовий, молодий хлопець-танкіст, та кілька мирних загинуло. Коректувальник вогню був взятий неподалік блокпосту під час фільмування наслідків обстрілу. Він гадав, що від такого прицільного вогню нікого не залишилось в живих. Нам вартувало зусиль не дати екіпажу танка застрілити цього «орка». Танкісти плакали над своїм товаришем, якому осколок зрізав півголови».