Серпень 2014 року. Околиці Маріуполя.

Бійці батальйону «Азов» відпочивають очікуючи наказу на виїзд на операцію з деблокування Іловайського котла.

«Перший раз не так лячно, як вдруге. Коли вперше опиняєшся у вирі бою, нема часу на фіксацію власних відчуттів. Просто виконуєш накази. Інша справа вдруге, коли є час згадати та проаналізувати минулий досвід. Кілька днів ми жили згадками про перші атаки на Іловайськ. Потім напружено чекали наказу на деблокування оточення. Протягом кількох днів кожен накопичував свій власний страх. Хтось щогодини перевіряв новини, інші – переповідали плітки. Пару раз ми виїздили на операцію, але отримували наказ повернутися. Нарешті прийшов наказ виступати. Я почувався дуже втомленим після чергувань. Насилу заліз до тенту вантажівки, заліг на старому брезенті і відразу заснув. Наша колона майже всю ніч курсувала прифронтовими дорогами. Казали, наша розвідка потрапила під обстріл «смерчів». Всі сиділи як на голках. Лише я все проспав. Прокинувся лише коли ми повернулися до Маріуполя».